Если чего попросите
Предлагаем вам книгу Освальда Чеймберса «Если чего попросите» (13,2 х 20,3 см; 112 стр.).
Мы часто говорим, что молитва меняет мир. Освальд Чеймберс говорит: «Молитва меняет меня...»
В книге «Если чего попросите» Освальд Чеймберс, рассуждая о библейских истинах, напоминает о главной цели молитвы – близком общении между Небесным Отцом и Его детьми. Молитва – это намного больше, чем «выпрашивание» желаемого. Это сверхъестественная привилегия, позволяющая…
Якби тільки…
Коли ми виїжджали з автостоянки, мій чоловік пригальмував, щоб пропустити молоду дівчину на велосипеді. Том кивнув їй – мовляв, їдь першою, – і вона, посміхнувшись і махнувши рукою, поїхала далі. А через декілька секунд водій позашляховика, не глянувши у вікно, відкрив двері і збив велосипедистку. Вона впала на асфальт. Її ноги кровоточили. Дівчина плакала, дивлячись на свій погнутий велосипед.
Лице Отця
Я добре пам’ятаю обличчя свого батька. По ньому важко було щось прочитати. Він був доброю, але замкнутою людиною. В дитинстві я часто розглядав його лице, шукаючи в ньому натяки на посмішку або якісь інші прояви любові. Наші обличчя – то ми самі. Похмурий вираз обличчя, посмішка, примружені очі – все це показує наші почуття до інших.
Серце Христа
Австралійський журналіст, який просидів 400 днів у єгипетській в’язниці, після звільнення зізнався, що має змішані емоції. Радість свободи затьмарювалась глибокою тривогою за долю тих друзів, що залишились у в’язниці. Журналіст зізнався, що було надзвичайно важко прощатися зі своїми колегами, не відаючи, скільки ще їм прийдеться сидіти у в’язниці.
Доступний для кожного
В наш час, коли є багато шанувальників “зірок”, кмітливі підприємці пропонують знаменитим людям продавати свій час і свою увагу. У статті з “Нью-Йоркер” говориться, що за 15 000 доларів ви можете мати особисту зустріч зі співачкою Шакірою. А за 12 000 доларів ви і 11 ваших друзів можете мати розкішний обід з відомим кухарем Майклом Чиареллі у його маєтку.
Життя з достатком
Коли я заскочила в гості до своєї сестри, мої племінники відразу з великим ентузіазмом показали мені нову “систему домашніх справ” – так звані дощечки Чорополі. Ці кольорові електронні дощечки містять доріжки для основних домашніх справ. Добре зроблена робота дозволяє дітям, натиснувши зелену кнопку, додавати балів на свій “рахунок”. Неправильний же вчинок – наприклад, залишення дверей відкритими – призводив до штрафу, через що від загальної суми віднімались бали. Тепер мої племінники надзвичайно мотивовані виконувати свою домашню роботу і постійно закривати двері!
Відображати Божу любов
Я мала привілей доглядати за матір’ю, коли вона знаходилась на лікуванні в онкологічному центрі. Навіть у найважчі дні вона, перед тим як встати з ліжка, читала Святе Письмо і молилась за інших. Вона щодня проводила час з Ісусом і виражала свою віру через цілковиту залежність від Бога, через добрі діла й бажання підбадьорювати інших. Мама навіть не усвідомлювала, що її ласкава посмішка сяяла Божою любов’ю та благодаттю. І вона несла любов Господа усім навколо аж до того дня, коли Бог покликав її додому на небеса.
Явлення благодаті
Професійні турніри з гольфу в США почались у 1934 році, і з тих пір лише трьом гравцям вдалось вигравати два роки поспіль. Здавалося, що 10 квітня 2016 року 22-річний Джордан Спіт стане четвертим таким гравцем, але він помилився на останніх дев’яти лунках, через що втратив перемогу. Незважаючи на таку гірку поразку, Спіт виявив достатньо шляхетності до переможця турніру Денні Уїллетта, привітавши його з перемогою і з народженням його першої дитини – що є “важливішим за гольф”.
Тренування
Моє тренування з бігу на велику дистанцію проходило не дуже вдало. Останній забіг практично мене розчарував. Половину шляху я просто йшов і навіть змушений був сісти перепочити. Було таке відчуття, наче я провалив міні-тест.
Мир та довіра
У шість років я вперше зі своїми братами покатався на американських гірках. Але як тільки ми рвонули вперед на великій швидкості, я почав волати: “Зупиніть це! Я хочу вийти!” Звісно, ніхто американську гірку не зупиняв, і я змушений був терпіти цей жах до кінця, вчепившись побілілими пальцями за поручні.